Іменник – самостійна частина мови, що позначає предмет, обличчя чи явище і відповідальна питання «хто?» або що?". Одна із основних лексичних категорій; в реченнях іменник, як правило, виступає в ролі підлягає або доповнення, а також обставини або присудка.
Яке може бути іменник?
Іменники можуть бути власними та номінальними. Імена, прізвища, по-батькові людей, прізвиська тварин, назви країн, міст, океанів, морів, річок, проспектів, вулиць – це власні іменники. Імена власні пишуться з великої літери.
Як визначити ознаки іменника?
Імена іменники мають такі постійні ознаки: віднесеність до певного лексико-граматичного розряду (називне/власне, одухотворене/неживе, конкретне/абстрактне/збірне/речове), рід, відмінювання. До непостійних ознаками відносяться відмінок і число. Збережена копія